Куда исчезла тема форума?
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
Куда исчезла тема форума?
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
19 410 ответов
52 зоне уже 5 месяцев не плотят зарплату. Главбухша расказывает что киев не дает. А сама небось урвала все свои деньги напару с начальником. Хоть бы с остальными сотрудниками поделились.
52 это ведь Енакиево,вот и обращайся к ,,банановуму,,хенералу Захарченко.Киев здесь при чем.Хоткли сосать у Рашки,соситк у ее мелких князьков.
Так Ведмидского закрыили или нет? Он работает или как? Пытаеться откупиться!!!!
В каком размере была взятка.Скажы?
Какое может дать Палагнюк интервью,Да он три слова до кучи не свяжет.Что Скоков напишет то и прочитает.На бойне есть баран провокатор — что-то общее проглядывается в их поведении.
Исаеву пора на пенсию.Любовник с него никакой,потеет сильно и жадный стал.
Исаеву пора на пенсию.Любовник с него никакой,потеет сильно и жадный стал.
Пошел нахуй пидрила задроченная
После очередного падения гривни минимальная зарплата в Украине установила антирекорд. 1 218 гривень – это теперь меньше 43 долларов, пишет “Сегодня”.
Даже в нищих Бангладеш, Гане и Замбии получают на 4 доллара больше. Значительно богаче жители Лесото, Гамбии и Чада. Там “минималка” достигает 51 доллара.
Для сравнения, самая высокая минимальная зарплата в мире – в Австралии. Там рабочий получает не менее 2700 долларов.
Как сообщал УНИАН, размер минимальной зарплаты и пенсии вырастет с 1 декабря 2015 года в среднем на 13%, заявил в эфире одного из телеканалов министр социальной политики Украины Павел Розенко.
«Надо понимать, что социальная политики и пенсионная политика – это производная. Производная от состояния экономики, от заработных плат. Я не хотел бы говорить о том, что вот когда-то стабилизируется экономика, тогда… (мы сможем повысить пенсии -УНИАН). Ситуация в экономике действительно непростая, практически три года у нас падение экономики, при этом пенсионные выплаты выплачиваются в полном объеме, — сказал Розенко. — И мы не останавливаемся, мы не говорим, вот, дескать, экономика не работает – мы ничего сделать не можем. Нет, мы проводим реформы. Мы четко сказали, что последствием реформ должно стать увеличение пенсии, заработных плат. Мы запланировали, и в бюджете это зафиксировано, что с 1 декабря 2015 года предполагается увеличение прожиточного минимума, минимальных пенсий, минимальных зарплат в Украине на 13%».
Подлый пидар и сепаратист Грищенко как клещ вцепился в Черкасскую область. Ведь еще не все ним спизжено за 5 лет! Надо еще козловой кран в 62- й на металлолом продать, а потом можно и на покой. Как показывает история металлолом для это донецкого ватника и уебана превеликая слабость! В свою бытность хозяйкой 124-й колонии он вырезал на металлолом свинарник и базу, в первые годы царствования в Черкассах вырезал на пару с неменьшим уебищем бондаренко кран в тупике 62-й . И вот сейчас дембельский аккорд! Перед люстрацией осталось последнее , что осталось на промзоне в 62-й вырезать, а там можно и на покой с баблом валить. Пускай так ! Вот только хотелось бы что бы этот покой для этой мрази стал вечным!
Черкаси давайте забудемо гріщенко а поговоремо про любителя молочних поросят лентЯя…
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
29.12.2014 м. Київ № 2186/5
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
30 грудня 2014 р. за № 1656/26433
Про затвердження Правил
внутрішнього розпорядку установ
виконання покарань
Відповідно до статей 51, 59, 102, 107 та 151 Кримінально-виконавчого кодексу України та з метою врегулювання порядку виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі
НАКАЗУЮ:
Затвердити Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що додаються.
Визнати такими, що втратили чинність, наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2003 року за № 1277/8598 (із змінами), та наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 року № 27 «Про затвердження Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 березня 2005 року за № 290/10570 (із змінами).
Департаменту взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України (Козловська Н.А.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади».
Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра юстиції України Бондарчука І.В.
курилов не расслабляйся теперь ТЫ
Доцент-лентяй хватит уже…
Глупак, дебил, надоел своим мычанием о металлоломе. У тебя же фантазия на два высших образования, придумай что-нибудь новенькое для ЦА. А они проверят и уедут ни с чем. Потому что о такой гниде как ты — вечная память будет недолгая. А жить спокойно я тебе не дам при любом раскладе. Ты-чмо больное, тебя изолировать от общества надо и подальше. Знаем кем ты был и каким. Как “заботился” о колонии, как воровал все, что видел и большее, как жопы всем лизал без разбора. А теперь урвалось. Вот и мечешся как будто в жопе кол (а может тебя это заводит? А ?), воняешь на всю страну своей блювотиной и думаешь, что люди верят, нормальные люди, а не ублюдки тебе подобные.
Молодой команде ЦА: построй всех писак из Черкасс — и в АТО. Они своей ненавистью к донецким снесут все на своем пути одной желчью. И оружия не надо. Слава Украине!!!
При хорошей жизни народ не возмущается и не пишет А то что написано кстати с разных регионов записи похожи потому что проблемы одни и теже 50 на 50 правда Начальники управлений все воруют и берут взятки вместе с своими замами Начальники колоний добивают систему до полного колапса при молчаливом согласии областей и ЦА Бредовые выступления на коллегиях и доклады это просто смешно слушать Вы хоть себе не врите Нет тюремной системы и службы Есть узаконенный организаванный клан по отмыванию денег Отжимы с заключенных отмывание на гос закупках!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Менять нужно не всех а просто всю систему в которой нет места тем руководителям которые хлебнули этой системы управления и назначалась нынешними и бывшими руководителями
ОФ-сайт ДПтСУ посмотрите,
СССР в период застоя,читать противно,бред для дебилов,о реальном положении дел ни слова , сплошные )перемоги(и форума для сотрудников нет.
Гниду навозную лугандона Полищука гнать надо в АТО защищать свою землю а не отсиживаться со своими прихвостнями такими же дебилами как сам в Житомире.Харю наел еще больше гад.
По полищуку уже вопрос решен.Куда его пидарасики будут деватся.А двоих геев области бобрынева и фещенка пустят нахор.
Ну Фещенко еще можно на хор пустит.Ебало гамном прикрить .А кто будет трахать КАЩЕЯ.
Бернацкая смотри за кузнецовым он сосет у мужчин
Кащей и так затраханый…Бабой ЯГОЙ…..ОЙ!ОЙ!ОЙ!
Подскажи шо за вопрос и кто решил, только по нормальному напиши шоб понятно было.
Фещенко меня вообще удивляет, уже Доробалюк ему чем-то не угодил, распускает сплетни о нем за Чернигов и Киевскую управу. Зачем подымает грязь так и не понял, может перед Полищуком решил похвастаться своей осведомленностью.
Майже сто співробітників ДПтС України стали дипломованими фахівцями
Сьогодні, 27 лютого 2015 року, в актовій залі Національної академії внутрішніх справ відбулися урочисті збори з нагоди п’ятого випуску слухачів факультету заочного навчання Інституту кримінально-виконавчої служби. Участь в урочистостях взяли заступник начальника департаменту по роботі з персоналом Державної пенітенціарної служби України Сергій Глибін, перший проректор Національної академії внутрішніх справ, полковник міліції, доктор юридичних наук, професор Станіслав Гусарєв, начальник Інституту кримінально-виконавчої служби, генерал-майор внутрішньої служби, доктор юридичних наук Євген Бараш, науковці та педагоги Інституту, випускники й їхні родичі.
Від імені Голови ДПтС України Палагнюка В.М., колегії відомства та багатотисячного колективу персоналу органів і установ ДКВС України усіх присутніх привітав заступник начальника департаменту по роботі з персоналом ДПтС України Глибін С.М.. У вітальній промові Сергій Миколайович побажав випускникам Інституту – співробітникам органів та установ відомства, які наразі одержали дипломи освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за спеціальністю «Правознавство», не зупинятися на досягнутому, продовжувати саморозвиток, що, безперечно, є запорукою кар’єрного зросту та досягнення успіхів.
Слова пошани й подяки за повсякденну суспільно важливу працю висловив учасникам заходу перший проректор Національної академії внутрішніх справ Станіслав Гусарєв. Він, зокрема, зазначив, що Україна зараз переживає нелегкі часи, але усі розвинені країни стають успішними завдяки саме освіченості своїх громадян. У цьому контексті Станіслав Дмитрович назвав випускників факультету заочного навчання Інституту кримінально-виконавчої служби носіями правової культури й побажав їм у своїй діяльності вдало поєднати три аспекти – право, законність і владу.
Про вклад у скарбницю знань співробітників органів та установ, які виявили бажання здобути юридичну освіту саме у відомчому Інституті зазначив начальник навчального закладу – Євген Бараш. При цьому він подякував керівництву Служби та Академії МВС за підтримку й розуміння, за допомогу у вихованні молодого покоління пенітенціаріїв.
Після вітальних промов, відповідно до рішення екзаменаційної комісії та відповідного наказу, випускники одержали результат свого навчання – омріяні дипломи бакалаврів. Наразі дипломованими фахівцями стало 96 співробітників органів та установ ДПтС України, в числі яких старший інспектор групи по контролю за виконанням судових рішень Уманської виправної колонії управління ДПтС України в Черкаській області (№ 129) старший лейтенант внутрішньої служби Тетяна Дудник була відзначена дипломом «з відзнакою».
Саме Тетяна Станіславівна й подякувала науково-педагогічному колективу Інститут від імені усіх випускників, а також запевнила, що з честю й гідністю носитимуть звання офіцера.
Прес-служба ДПтС України
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про доступ до публічної інформації
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 32, ст. 314)
{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208
№ 4711-VI від 17.05.2012, ВВР, 2013, № 14, ст.89
№ 224-VII від 14.05.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.132}
Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Публічна інформація
Публічна інформація — це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 2. Мета і сфера дії Закону
Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб’єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб’єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації
Право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов’язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб’єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Стаття 4. Принципи забезпечення доступу до публічної інформації
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах:
1) прозорості та відкритості діяльності суб’єктів владних повноважень;
2) вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом;
3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Розділ II
ПОРЯДОК ДОСТУПУ ДО ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 5. Забезпечення доступу до інформації
Доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
Інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону.
{Частина шоста статті 6 в редакції Закону № 4711-VI від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із Законом № 224-VII від 14.05.2013}
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Стаття 7. Конфіденційна інформація
Конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 8. Таємна інформація
Таємна інформація — інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.
{Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4652-VI від 13.04.2012}
Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Стаття 9. Службова інформація
Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф “для службового користування”. Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Стаття 10. Доступ до інформації про особу
Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.
Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.
Стаття 11. Захист особи, яка оприлюднює інформацію
Посадові та службові особи не підлягають юридичній відповідальності, незважаючи на порушення своїх обов’язків, за розголошення інформації про правопорушення або відомостей, що стосуються серйозної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю, якщо особа при цьому керувалася добрими намірами та мала обґрунтоване переконання, що інформація є достовірною, а також містить докази правопорушення або стосується істотної загрози здоров’ю чи безпеці громадян, довкіллю.
Розділ III
СУБ’ЄКТИ ВІДНОСИН У СФЕРІ ДОСТУПУ ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 12. Визначення та перелік суб’єктів
Суб’єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації — фізичні, юридичні особи, об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації — суб’єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Стаття 13. Розпорядники інформації
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб’єкти владних повноважень — органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, — стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, — стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
4) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, — стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов’язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб’єкти господарювання, які володіють:
1) інформацією про стан довкілля;
2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;
3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці громадян;
4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 14. Обов’язки розпорядників інформації
Розпорядники інформації зобов’язані:
1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;
2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;
3) вести облік запитів на інформацію;
4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;
5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;
6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об’єктивність наданої інформації.
Стаття 15. Оприлюднення інформації розпорядниками
Розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:
1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;
3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;
4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;
5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;
6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;
7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;
8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;
9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;
10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:
їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;
прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;
розклад роботи та графік прийому громадян;
вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;
перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;
перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;
порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;
систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;
12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов’язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п’яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Невідкладному оприлюдненню підлягає будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію
Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.
Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Стаття 17. Контроль за забезпеченням доступу до публічної інформації
Парламентський контроль за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями Верховної Ради України, народними депутатами України.
Громадський контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до публічної інформації здійснюється депутатами місцевих рад, громадськими організаціями, громадськими радами, громадянами особисто шляхом проведення відповідних громадських слухань, громадської експертизи тощо.
Державний контроль за забезпеченням розпорядниками інформації доступу до інформації здійснюється відповідно до закону.
Стаття 18. Реєстрація документів розпорядника інформації
Для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб’єктів владних повноважень, підлягають обов’язковій реєстрації в системі обліку, що має містити:
1) назву документа;
2) дату створення документа;
3) дату надходження документа;
4) джерело інформації (автор, відповідний підрозділ);
5) передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом;
6) строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом;
7) галузь;
8) ключові слова;
9) тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо);
10) вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи);
11) проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо);
12) форму та місце зберігання документа тощо.
Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб’єкта владних повноважень, забезпечується шляхом:
1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб’єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності- в інший прийнятний спосіб;
2) надання доступу до системи за запитами.
Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом.
Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.
Розділ IV
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ІНФОРМАЦІЇ ЗА ІНФОРМАЦІЙНИМ ЗАПИТОМ
Стаття 19. Оформлення запитів на інформацію
Запит на інформацію — це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.
Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.
Стаття 21. Плата за надання інформації
Інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту на інформацію
Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов’язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п’ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов’язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату відмови;
3) мотивовану підставу відмови;
4) порядок оскарження відмови;
5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв’язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ РОЗПОРЯДНИКІВ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 23. Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов’язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Стаття 24. Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації
Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень:
1) ненадання відповіді на запит;
2) ненадання інформації на запит;
3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію;
4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону;
5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації;
6) несвоєчасне надання інформації;
7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом;
8) нездійснення реєстрації документів;
9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):
у статті 212-3:
частину першу після слів “Про інформацію” доповнити словами “Про доступ до публічної інформації”;
примітку викласти в такій редакції:
“Примітка. Особи, визначені в примітці до статті 212-26 цього Кодексу, притягаються до відповідальності за діяння, передбачені даною статтею, згідно із статтею 212-26”;
частину першу статті 212-26 після слів “Про інформацію” доповнити словами “Про доступ до публічної інформації”;
2) у назві та абзаці першому частини першої статті 330 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131) слова “яка є власністю держави” замінити словами “яка знаходиться у володінні держави”;
3) частину десяту статті 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303; 2000 р., № 10, ст. 79) доповнити двома реченнями такого змісту: “Забороняється оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом”;
4) статтю 9 Закону України “Про контррозвідувальну діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 12, ст. 89) доповнити реченням такого змісту: “Забороняється оприлюднювати або надавати (розголошувати) зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи контррозвідувальної діяльності та заходів до прийняття рішення за результатами такої діяльності або заходів”;
5) статтю 13 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 43, ст. 214) доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України “Про доступ до публічної інформації”.
Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:
затвердити граничні норми витрат на копіювання або друк, передбачені статтею 21 цього Закону;
внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Дисциплінарний статут органів
внутрішніх справ України
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 29, ст.245 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012, ВВР, 2013, N 14, ст.89
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178 }
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Затвердити Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ
України (додається).
2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президії
Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року “Про
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ Української РСР”
( 1368-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 45,
ст. 599).
3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 22 лютого 2006 року
N 3460-IV
ЗАТВЕРДЖЕНО
Законом України
від 22 лютого 2006 року N 3460-IV
ДИСЦИПЛІНАРНИЙ СТАТУТ
органів внутрішніх справ України
Цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов’язки
осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ
України (далі — особи рядового і начальницького складу) стосовно
її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок
і права начальників щодо їх застосування, а також порядок
оскарження дисциплінарних стягнень.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Службова дисципліна
Службова дисципліна — дотримання особами рядового і
начальницького складу Конституції ( 254к/96-ВР ) і законів
України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України,
наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх
справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та
Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
створенням належних умов проходження служби особами рядового
і начальницького складу;
набуттям високого рівня професіоналізму;
забезпеченням гласності та об’єктивності під час проведення
оцінки результатів службової діяльності;
дотриманням законності і статутного порядку;
повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною
турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих
моральних і ділових якостей;
забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня
соціально-правового захисту;
умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів
переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Стаття 2. Дисциплінарний проступок
Дисциплінарний проступок — невиконання чи неналежне виконання
особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Стаття 3. Начальники та підлеглі, старші й молодші за званням
та посадою
Начальник — особа начальницького складу, яка має право
віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і
накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це
перед старшим прямим начальником.
Начальники, яким особи рядового і начальницького складу
підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено
наказом, вважаються прямими.
Найближчий до підлеглого прямий начальник є його
безпосереднім начальником.
Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні
посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути
старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням.
У разі спільного виконання службових обов’язків особами
рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній
по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або
займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за
спеціальним званням.
У разі тимчасового виконання обов’язків, якщо про це
оголошено наказом, начальник користується дисциплінарною владою,
передбаченою посадою, яку він обіймає тимчасово.
Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати
накази, які є обов’язковими для виконання.
Стаття 4. Накази
Наказ є формою реалізації службових повноважень особи
начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет
завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій
належить його виконати.
Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
У разі одержання наказу від старшого прямого начальника
підлеглий зобов’язаний виконати його та повідомити про це свого
безпосереднього начальника.
Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав
відповідний наказ, або старший прямий начальник.
Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися
беззаперечно, точно та у визначений строк.
У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не
повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати
начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього
наказу — письмово поінформувати старшого прямого начальника.
Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або
невиконання правомірного наказу тягне відповідальність,
передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.
Стаття 5. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і
начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно
з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому
законодавством порядку притягнуто до адміністративної,
кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть
нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу не несуть
дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана
правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу
начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
Стаття 6. Облік заохочень і дисциплінарних стягнень
Облік заохочень і дисциплінарних стягнень, що застосовуються
до осіб рядового і начальницького складу, ведуть підрозділи по
роботі з персоналом органів внутрішніх справ на підставі
відповідних наказів.
Відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення,
застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в
місячний строк до особових справ цих осіб із зазначенням таких даних:
1) хто, коли та на якій підставі застосував заохочення або
наклав дисциплінарне стягнення;
2) номер і дата наказу про заохочення або накладення
дисциплінарного стягнення, відмітка про ознайомлення з наказом та
інформація про те, чи не оскаржувався наказ про накладення
дисциплінарного стягнення (а в разі оскарження — яке рішення
прийнято, ким і коли);
3) номер і дата наказу про зняття дисциплінарного стягнення
або відмітка про закінчення строку його дії.
Форма та порядок ведення особових справ осіб рядового і
начальницького складу затверджуються міністром внутрішніх справ України.
Розділ II
ОБОВ’ЯЗКИ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ
ЩОДО ДОТРИМАННЯ СЛУЖБОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Стаття 7. Обов’язки осіб рядового і начальницького складу
Службова дисципліна базується на високій свідомості та
зобов’язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги
Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і
наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя,
здоров’я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси
суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і
бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об’єктивною і незалежною
від будь-якого впливу громадян, їх об’єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов’язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни,
забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути
ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння
встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути
прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні
дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в
користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших
правопорушень у службовій діяльності особа рядового або
начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих
порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Стаття 8. Обов’язки начальника
Начальник несе персональну відповідальність за стан службової
дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник
зобов’язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової
дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника
органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі,
професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в
підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов’язків,
честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність,
старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню
індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин
між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в
колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням
службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню
нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку
колективу та громадськості.
Начальник зобов’язаний попередити про неприпустимість
порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких
діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення
або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.
Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов’язані
вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема,
правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу,
вітання та етикету.
Розділ III ЗАОХОЧЕННЯ
Стаття 9. Види заохочень
За мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу,
старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов’язків
до осіб рядового і начальницького складу можуть бути застосовані
такі види заохочень:
1) дострокове зняття дисциплінарного стягнення;
2) оголошення подяки;
3) нагородження грошовою винагородою;
4) нагородження цінним подарунком ( z0635-13 );
5) нагородження Почесною грамотою Міністерства внутрішніх
справ України;
6) занесення на “Дошку пошани”;
7) нагородження відзнаками Міністерства внутрішніх справ
України ( z0233-13 );
8) дострокове присвоєння чергового спеціального звання;
9) присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від
звання, передбаченого займаною штатною посадою;
10) нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ
“Вогнепальна зброя”.
Відзнакою Міністерства внутрішніх справ “Вогнепальна зброя”
має право нагороджувати міністр внутрішніх справ України за
сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю та
охороні громадського порядку осіб начальницького складу.
За мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги перед
державою в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку
особи рядового і начальницького складу можуть бути подані до
присвоєння почесних звань та нагородження державними нагородами і
відзнаками Президента України.
До курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх
справ України, крім заохочень, передбачених частиною першою цієї
статті, можуть також застосовуватися:
нагородження особистою фотокарткою курсанта або слухача,
сфотографованого біля розгорнутого прапора навчального закладу;
направлення батькам курсанта листа з подякою;
надання дозволу на позачергове звільнення з розташування
навчального закладу;
надання короткострокової відпустки тривалістю до 5 діб.
Стаття 10. Права начальників щодо застосування заохочень
Міністрові внутрішніх справ України належить право
застосовувати заохочення, передбачені цим Статутом, до всіх осіб
рядового і начальницького складу.
Інші начальники застосовують заохочення до підлеглих у межах
прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Начальник, який не наділений правами застосування заохочень,
має право внести подання чи порушити клопотання про заохочення
підлеглого перед старшим прямим начальником.
Стаття 11. Порядок застосування заохочень
Заохочення оформляється наказом. Зміст наказу оголошується
особовому складу органу внутрішніх справ, а до відома особи
рядового або начальницького складу, яку заохочено, доводиться персонально.
Особа рядового або начальницького складу, яка має
дисциплінарне стягнення, може заохочуватися лише після
дострокового зняття цього стягнення, але не раніше ніж через три
місяці з дня видання наказу.
Дострокове зняття дисциплінарного стягнення застосовується в
разі, якщо особа рядового або начальницького складу ставленням до
служби і поведінкою доведе своє виправлення.
За мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги в боротьбі зі
злочинністю, охороні громадського порядку, тривалу бездоганну
службу особи рядового і начальницького складу можуть подаватися до
нагородження державними нагородами та відзнаками Президента
України незалежно від наявності дисциплінарного стягнення.
Подання про присвоєння почесних звань, нагородження
державними нагородами і відзнаками Президента України вносить
міністр внутрішніх справ України.
Порядок нагородження цінним подарунком ( z0635-13 ), грошовою
винагородою, Почесною грамотою, відзнаками Міністерства внутрішніх
справ України, у тому числі відзнакою “Вогнепальна зброя”,
занесення на “Дошку пошани” встановлює міністр внутрішніх справ України.
Порядок дострокового присвоєння спеціального звання та
присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання,
передбаченого займаною штатною посадою, установлюється Положенням
про проходження служби рядовим і начальницьким складом.
Розділ IV
ДИСЦИПЛІНАРНІ СТЯГНЕННЯ
Стаття 12. Види дисциплінарних стягнень
На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх
справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі
види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Стаття 13. Права начальників щодо накладання дисциплінарних стягнень
Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати
дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб
рядового і начальницького складу.
Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах
прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.
Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних
стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником
клопотання про притягнення особи рядового або начальницького
складу до дисциплінарної відповідальності.
Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки
прямі начальники.
Начальник, який перевищив надане йому право накладати
дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом.
Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього
Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим
прямим начальником.
Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з
дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про
накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року —
пом’якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене
підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не
відповідає тяжкості вчиненого проступку.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів
внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному
званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано
право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення
на посаду, присвоєння спеціального звання.
Стаття 14. Порядок накладання дисциплінарних стягнень
З метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку,
учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник
призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного
місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей
термін може бути продовжено начальником, який призначив службове
розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на
один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є
підлеглими порушника, а також особам — співучасникам проступку або
зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться
за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування ( z0541-13 )
встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або
особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від
порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника
надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ,
зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького
складу в присутності його підлеглих заборонено.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або
начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної
відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або
звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або
начальницького складу видається витяг з наказу.
За кожне порушення службової дисципліни накладається лише
одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової
дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається
на кожного окремо.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають
враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно,
заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї
вини, її ставлення до виконання службових обов’язків, рівень
кваліфікації тощо.
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни
начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або
начальницького складу щодо необхідності суворого додержання
службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб
рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне
стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни,
дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим,
ніж попереднє.
У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького
складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості,
сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов’язків,
нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших
поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на
таку особу дисциплінарним стягненням.
Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному
званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання,
і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого
рівня, не накладаються.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів
внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом
дисциплінарного впливу.
Особа рядового або начальницького складу органу внутрішніх
справ, яка повідомила про порушення вимог Закону України “Про
засади запобігання і протидії корупції” ( 3206-17 ) іншим
працівником міліції, не може бути звільнена із служби чи змушена
до звільнення або притягнута до дисциплінарної відповідальності у
зв’язку з таким повідомленням.
{ Статтю 14 доповнено частиною шістнадцятою згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної
відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом
порядку.
{ Статтю 14 доповнено частиною сімнадцятою згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню
корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону України
“Про засади запобігання і протидії корупції”, за поданням
спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції за
рішенням начальника органу, який має право приймати або звільняти
із служби особу, яка вчинила таке правопорушення, проводиться
службове розслідування.
{ Статтю 14 доповнено частиною вісімнадцятою згідно із Законом
N 4711-VI ( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 15. Порядок накладання дисциплінарних стягнень
в особливих випадках
У разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького
складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на
відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник
органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено
дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення,
збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем
проходження служби порушника.
Накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і
начальницького складу за проступки, учинені під час чергування,
несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки
після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими
особами та здачі зброї.
Накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває
в стані сп’яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути
відкладені до її протверезіння.
Дисциплінарні стягнення за порушення кримінального
процесуального законодавства на осіб рядового і начальницького
складу можуть накладати лише начальники, яким надано право
призначати цих працівників на посаду, їх заступники та керівники
органу досудового розслідування в межах наданих їм повноважень.
{ Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }
Стаття 16. Строки накладання дисциплінарних стягнень
Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця
з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового
розслідування, кримінального провадження або провадження у справі
про адміністративне правопорушення на осіб рядового і
начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено
не пізніше одного місяця з дня закінчення службового
розслідування, кримінального провадження або провадження у справі
про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду
тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
{ Частина друга статті 16 в редакції Закону N 4652-VI ( 4652-17 )
від 13.04.2012 }
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня
вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не
включається строк проведення службового розслідування або
кримінального провадження або провадження у справі про
адміністративне правопорушення.
{ Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
Стаття 17. Відсторонення від виконання службових обов’язків
Особа рядового або начальницького складу, щодо якої
проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від
посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне
звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших
виплат і надбавок.
Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького
складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право
прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом
видання письмового наказу.
Тривалість відсторонення від виконання службових обов’язків
за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для
проведення службового розслідування.
Відсторонення від виконання службових обов’язків особи
рядового або начальницького складу в разі її появи на службі в
стані сп’яніння, відмови або ухилення від обов’язкових медичних
оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці
та протипожежної охорони може здійснювати також безпосередній або
старший прямий начальник без видання письмового наказу на строк до
однієї доби.
Особа рядового або начальницького складу, якій повідомлено
про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності та
професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг,
та/або пов’язаного із зловживанням своїм службовим становищем,
підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в
порядку, визначеному законом.
{ Статтю 17 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }
Особа рядового або начальницького складу, стосовно якої
складено протокол про корупційне адміністративне правопорушення,
може бути відсторонена керівником відповідного органу внутрішніх
справ від виконання службових повноважень до закінчення розгляду
справи судом.
{ Статтю 17 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4711-VI
( 4711-17 ) від 17.05.2012 }
Стаття 18. Виконання та зняття дисциплінарних стягнень
Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше
місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування
особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні
або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку
дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та
звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового
і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або
перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх
прибуття до місця проходження служби.
Особи, з вини яких накладені дисциплінарні стягнення не
виконані без поважних причин, несуть відповідальність за цим Статутом.
У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного
стягнення не припиняється.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади,
пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх
справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Особа рядового або начальницького складу вважається такою,
яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом
дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено
державною нагородою чи відзнакою Президента України або минув рік
з дня накладення дисциплінарного стягнення.
Стаття 19. Правові наслідки накладання дисциплінарних стягнень
Особа рядового або начальницького складу, на яку накладено
дисциплінарне стягнення, не може бути призначена на вищу посаду
доти, поки це стягнення не буде знято.
Розділ V
ОСКАРЖЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНИХ СТЯГНЕНЬ
Стаття 20. Порядок подання та розгляду скарг
Особа рядового або начальницького складу має право усно чи
письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї
дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника — аж до
міністра внутрішніх справ України або до суду.
Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до
повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж
протягом п’яти днів надсилається за належністю, про що
повідомляється заявникові.
Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників,
дії чи рішення яких оскаржуються.
Стаття 21. Строки оскарження дисциплінарних стягнень
Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох
місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено
старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.
Старший прямий начальник у разі надходження заяви про
поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та
об’єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше
10 днів після надходження заяви.
Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного
строку повідомляються особа рядового або начальницького складу,
яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.
А между тем уже доказано что сын грищенка-бегемота служит пушилину и емк рулярно отсасывает. Все в Чекассах помлян как Грищенко летом прошлого года скупал секонхенд для пидоров из днр и отправлял им на донецк. И куда только сбу смотрит ?
Палагнюк пидорасина!
ТЫ права еще быдлота и хабарнык МЕРЗКОПАКОСТНЫЙ как кот Леапольд.