Куда исчезла тема форума?
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
Человек не терпит насилия!
Меню
Куда исчезла тема форума?
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2026 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
19 410 ответов
Два великих прохфесионала Ошовский и Тогочинский ездили в Хмельницкий и пытались уволить нач. управления Якимчука,но он им дебилам пока не позубам.Расстроившись и проезджая Житомир решили оторваться у Полищука в Фольварке.Заедая икрой з блинами коньячок давали ему ценные указания как гнобить Житомирскую область и косить бабло.Так что Житомиряне за вами ответный ход.
когда рома-дырка он же пампушонок сообщение на сайт выкинет как он с чекистами взяточника брал? или че прокуроры с чекистами в долю не берут, дырочка?
В Днепропетровске задержаны на взятке начальник Кузьменко и его зам вемидский , брали $$$$$ за УДО и назначение смотрящих ?????! Прокуратура выставила 25000$$$ как договорятся ?????? Закроют или решат отпустят ???? Кузьменко взяточник конченный его давно нужно люстрировать и посадить. , гнида конченная или брать него 200000$$$ пусть платит ?вор Кузьменко и ведмидский
Вовчеееееек походу ты обкурился))) Галюны пришли.
Себеподобного тупого Голобородька в Запорожье притянул Ильтяй,тут он и пасется.Так что это его бока,ему ответ держать.Ильтяй возомнил из себя серого кардинала, а у самого одна извилина от фуражки.Надо вернуть Кислова,Горобцова,Близнюка.Слава Украине.Ганьба убивающему Систему Гавнюку.
http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/zap/uk/publish/article/108108
У нас в ЛВК 39 ваш какой то Лисидченко. Шо за фрукт. дайте знать.
GанDон редчайшей масти. Всех сдаст за пол пирожка
Нормальный мужик он. //какой-то хер, кот очкует.. сам задает сам отвечает. думайте
Стигма стукача
Если вы способны читать эти слова, то всё что я пишу вам явно знакомо. Все мы знавали кого-то, кто хотя бы раз что-нибудь «унёс» с работы. Или ещё откуда-то. Ну, (будем называть вещи своими именами) украл. Отсыпал себе немного цемента на стройке, или немного кирпичей, взял пару бутылок валерьянки из шкафчика в поликлинике, пару отвёрток из мастерской, пару кабелей из офиса. Знакомые работники из сферы здравоохранения часто дарили моим родителям разные лекарства и витамины. Мы были благодарны, и у меня и мысли не было про то, каким образом эти лекарства были приобретены. Дарёному коню, как говорится… «Ну это ж ничьё, колхозное, государственное.» слышал я иногда в оправдание. Тут также не рассматривался вопрос о справедливости того, что честные люди платят налоги, которые потом идут на покупку отвёрток и лекарств, которые кто-то потом позволяет себе утащить домой, оправдывая это тем, что это всё ничьё, государственное.
«Ну не буду же я стучать на своих!»
Как-то мне подруга рассказала про такого знакомого, который постоянно что-то тащил. Когда я спросил её, почему она на него не заявила, она с удивлением ответила: «Ну не буду же я стучать на своих!» И эта фраза тоже характерна для той системы ценностей, в которой я вырос. Стучать — это плохо. Это, фактически, предательство. То есть получается, что если ты знаком с преступником, то фактически ты обязан его покрывать, иначе ты — предатель. Почему? Потому что он — свой, а своих — не сдают. Эта стигма в моём детстве была настолько сильна, что порой вора осуждали меньше, чем стукача, который его сдал. «Да сколько он там унёс! Ну зачем было человеку из-за мелочи жизнь портить? Видно завидовали…»
Смею утверждать, что сегодня эта стигма не только сохранилась, но и вышла за рамки «своих». Стукач — это уже в принципе нарицательное выражение, и не важно, на своих ты стучишь или на чужих. И в такой мировозренческой парадигме совершенно естественно, что коррупция может процветать прямо на глазах у многих. Её могут обсуждать между собой, даже осуждать, но стучать никто не будет. Никто не хочет быть стукачём.
Убить в себе мафиози
Так вот: основы коррупции зарождаются ещё в раннем детстве, благодаря на первый взгляд весьма благородным ценностям нашего окружения. «Дружба — превыше всего.» «Друзьям надо помогать.» «Друзей не сдают.» «Ябедничать — нехорошо.» Первичность этих ценностей над другими подсознательно формирует культуру, в которой семья и дружба — превыше справедливости, в которой друзьям помогают, даже если они нарушают закон, и в котором осуждаются доносчики и стукачи. Фактически, это культура классической мафии.
Именно поэтому в Беларуси, Италии, Греции, Украине коррупции гораздо больше, чем в Нидерландах, Швеции, Ирландии или Новой Зеландии. В последних люди с детства приучаются к универсальной важности справедливости и её первичности над другими ценностями.
И пока эта мафиозная культура с благими намерениями передаётся из поколения в поколение, коррупции в нашем обществе меньше не станет, как бы власти жёстко не гоняли воров в законе.
Чтобы победить её нужно в первую очередь сломать себя. Нужно понять и признать неправильность привычных и естественных для нас норм и традиций, порождающих в нас и наших детях коррупционеров. Нужно научиться говорить «нет» друзьям и близким, если то, о чём они просят — аморально или преступно. Нужно стучать. Нужно стучать безжалостно на каждого мелкого и крупного вора, фальсификатора и злоупотребляющего служебным положением чиновника, даже если он вам брат родной. Нужно изменить своё отношение к доносчикам. Ведь они, по сути, подвиги совершают! Доносчики сознательно идут на неприятности, рискуют своей репутацией и безопасностью ради справедливости и общего блага (бывают и менее благородные причины, но пользы для общества от этого меньше не становится). Нужно быть готовым к осуждению со стороны части своего окружения, для которой «связи» пока важнее справедливости и которые пока не готовы понять вашу принципиальность. Другими словами — нужно много чем пожертвовать, если хочешь очистить общество от коррупции. Не каждый готов на это пойти.
СВИНЯ ЗАЛЕТЕЛА И СЕЛА У РАЗБИТОГО КОРЫТА. ПРОДОЛЖЕНИЕ БУДЕТ……….. БЕЛОБРЫСЫЙ УХОДИ ПО ХОРОШЕМУ
Действительно жизнь украинцев после Майдана изменилась, но не так как обещали с трибуны Майдана. Девальвация гривны, рост цен, безработица и обнищание населения – это то, чем украинцы заплатили за возможность поучаствовать в Майдане. После любой революции, а Майдан это все же революция, всегда происходит падение доходов населения. Поэтому Швейцария и Швеция могут хвастаться высоким уровнем дохода населения, потому что там уже никто и не вспомнит, когда в последний раз у них была революция. Но Украина, это не Швейцария или Швеция, а развивающаяся страна, и такого рода события, как революции случаются у нас часто. Так что теперь нужно около 3-5 лет, чтобы все успокоилось, все олигархи окончательно поделили свою власть и сферы влияния, и тогда уже можно будет ожидать возврата экономики Украины и жизни украинцев к уровню 2013 года. Привыкаем теперь свою жизнь делить на «до 2013» и «после 2013 года». Такая уже у нас получилась история Украины.
Небольшая ремарка. Относительно того, что уровень жизни украинцев упал в результате потери Крыма и российской агрессии на Востоке Украины – в этом есть доля правды, Но стоит запомнить, что в октябре 2013 года, до Майдана, и Крым был в составе Украины, и проблем на Востоке Украины не было. Все эти проблемы начались после Майдана. Поэтому в данной ситуации причина – это Майдан, а потеря Крыма и война на Востоке Украины – это его последствия. Это законы формальной логики.
У період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України „Про статус народного депутата України”, „Про державну службу”, „Про прокуратуру”, „Про судоустрій і статус суддів”, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються. Після звільнення з роботи пенсії/щомісячне довічне грошове утримання виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до законодавства. Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім’ї (пункт “а” частини першої статті 16 та пункт “а” частини першої статті 24), не нараховуються.
Лугандощук Житомир меняет всех на своих лугандонов следующий главбух и кадровик вали Луганск защищай урод а не тут рули пидар жирный
Вас бляденышей надо менять и менять, когда сучатами ставали не стонали, когда блядство разводили думали что вы кого-то, а теперь вас дрючат. Одна беда -эти не лучше.
Кабінет міністрів пропонує Верховній Раді обмежити виплати працюючим пенсіонерам 85% пенсії, але не менше прожиткового мінімуму, установленого для осіб, що втратили працездатність.
Про це йдеться у законопроекті №2212, оприлюдненому на сайті парламенту.
“З метою створення умов для стабілізації фінансового стану бюджету Пенсійного фонду та удосконалення окремих положень стосовно пенсійного забезпечення проектом акта передбачається: поетапне підвищення на 5 років пільгового пенсійного віку для жінок та збільшення страхового стажу для осіб, які мають право на пільгову пенсію”, — йдеться у пояснювальній записці.
Крім того передбачається поетапне підвищення на 5 років страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років.
Пенсії працюючим пенсіонерам пропонується виплачувати у розмірі 85%, але не менше розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до документ особам у період роботи на посадах, які дають право на призначення спеціальних пенсій (народні депутати, державні службовці та прирівняні до них особи, судді, прокурори та інші), пенсії, призначені відповідно до чинного законодавства України, не виплачувати.
ЧюК,
Был на повышение квалификации когда-то здесь учился,застал еще Лисицу О.Є, когда общался с курсантами его курса много жалоб в его сторону по поводу того что относиться к ним как к врагам народа!
а на кого нас менять на лугандонских выпердешей…….. предателей Такие “патриоты” на Лугандон пусть чешут и там проявят себя авторитеты хреновые
Говорят жирная и вонючая свинья ПОЛИЩУК, самовлюбленный идиот в Житомире подружкой обзавелся.
Krah… говорю от имени колег что и наше отношение к нему не очень положительное потому что и-за него много проблем у курсантов!
да, то что Голоборотько губошлеп и ублюдок конченый в этом уже убедилась вся область и не раз! А еще у него есть свой доверенный ГОБЛИН по прозвищу ВАСЯ, которого он так же притянул хвостиком за собой, и этот ублюдок так же собирает дань со всех в области. Угадайте для кого? Вася, ходи аккуратно, бери мало, а лучше Вася бери автомат и иди защищай свой г. Донецк (вы же с Бородой патриоты, мать вашу!) Тебя возьмут на взятке следующего Вася! БОЙСЯ ВАСЯ!!!
слышь чел? ЗГИНЬ С ВЕТКИ П еред сном вместо “Отче наш” запусти КВК КК кПк и всякую другую хрень и просвещайся УРОД.
Про основні положення Закону України № 435-VІІ
“Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу
України щодо порядку та умов відбування покарань”
5 вересня 2013 року Верховною Радою України прийнятий Закон України № 435-VІІ “Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо порядку та умов відбування покарань” (далі – Закон України).
Закон України регулює:
• основні права та обов’язки засуджених в установах виконання покарань;
• особливості відбування покарання засудженими у виді позбавлення та обмеження волі, а також довічного позбавлення волі;
• особливості умов тримання засуджених у дільниці карантину, діагностики та розподілу;
• питання надання короткочасних виїздів засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки;
• надання побачень неповнолітнім засудженим;
• порядок функціонування будинків дитини при виправних колоніях.
Так, у статті 59 Кримінально-виконавчого кодексу України урегульовано порядок надання засудженим до обмеження волі тривалих побачень. Зокрема, тривалі побачення можуть бути надані засудженим тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки). Крім того, засудженим до обмеження волі надано право на позачергове тривале побачення для реєстрації шлюбу.
Зміни до статей 92 та 150 Кримінально-виконавчого кодексу України регулюють питання роздільного тримання окремих категорій засуджених та обумовлені необхідністю узгодження норм цих статей з положеннями статті 1511 Кодексу, які передбачають можливість переведення засуджених до довічного позбавлення волі, які відбули двадцять років покарання у приміщеннях камерного типу, до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки і тримання їх серед інших засуджених.
З метою запобігання можливому розповсюдженню захворювання серед засуджених, персоналу установи та інших осіб Законом України внесено зміни до статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до яких встановлено обмеження щодо побачень для засуджених під час їх тримання у дільниці карантину, діагностики і розподілу (крім побачень з адвокатом). Зазначене обумовлене тим, що після прибуття до установи засуджені протягом чотирнадцяти днів тримаються у дільниці карантину, діагностики і розподілу ізольовано від інших засуджених, де піддаються повному медичному обстеженню для виявлення інфекційних, соматичних і психічних захворювань, а також первинному психолого-педагогічному обстеженню.
Згідно з прийнятими змінами до статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України виявлені у засуджених гроші, цінності та інші речі за рішенням суду передаються в дохід держави. У попередній редакції суд міг приймати рішення не передавати їх в дохід держави.
З метою конкретизації обов‘язків засуджених, а також для підтримання належного правопорядку в місцях позбавлення волі, забезпечення надійної ізоляції засуджених, запобігання та попередження вчинення ними злочинів частину четверту статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України доповнено рядом заборон, оскільки відповідно до частини другої статті 7 цього Кодексу обмеження для засуджених можуть встановлюватися лише законом, а не нормативними актами.
Так, засудженим забороняється:
• самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об’єктах, на яких вони не працюють;
• завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
• готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;
• мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, установлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
• курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщаннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;
• надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань;
• наносити собі або іншим особам татуювання;
• тримати тварин;
• виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;
• самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об’єктах різні об’єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення)”;
Змінами до статті 111 Кримінально-виконавчого кодексу України упорядковано питання надання короткочасних виїздів засудженим за межі виправних колоній мінімального рівня безпеки. Відповідно до статті 18 Кримінально-виконавчого кодексу України виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на виправні колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправні колонії мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання. Але, зазначена стаття не конкретизувала з якого виду установ мінімального рівня безпеки Кримінально-виконавчий кодекс України надавав можливість здійснювати короткочасні виїзди. Тому, Законом України було закріплено рішення дозволити короткочасні виїзди засудженим, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання – засудженим, які переведені до дільниць соціальної реабілітації.
Відтепер, стаття 134 Кримінально-виконавчого кодексу України надає можливість, як виняток, з метою виховного впливу або у зв’язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім’ї) надавати телефонні розмови засудженим, які відбувають дисциплінарне стягнення у виді поміщення у дисциплінарний ізолятор, карцер або переведені до приміщення камерного типу (одиночної камери). Такі телефонні розмови можуть бути надані лише з дозволу начальника колонії.
Найсуттєвіші зміни стосуються будинків дитини при виправних колоніях та прав засуджених неповнолітніх.
Так, стаття 141 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що будинки дитини при виправних колоніях для засуджених жінок мають статус дитячих закладів, що дозволяє підвищити правову захищеність матерів та дітей, які перебувають цих будинках.
Крім того, у будинках дитини діти перебувають під опікою адміністрації дитячого закладу на повному державному забезпеченні, їм створюються умови, необхідні для нормальної життєдіяльності та розвитку. Ця норма дозволить виплачувати державну допомогу таким дітям у порядку, визначеному законодавством про державну допомогу сім’ям з дітьми (перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини).
Доповнення частиною п’ятою цієї статті зумовлено необхідністю врегулювання питання можливості спілкування дитини, яка перебуває у будинку дитини при виправній колонії, з іншими родичами, що забезпечить дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Як визначається у рішеннях Європейського суду з прав людини, поміщення дитини у спеціалізовану установу не повинне остаточно припинити стосунки у рамках біологічної сім’ї, а держава має сприяти побаченням з метою гармонійного розвитку стосунків у сім’ї.
Також, із статті 141 Кримінально-виконавчого кодексу України вилучено частину 6, яка визначала можливість скасування перебування дитини в будинку дитини після досягнення нею трирічного віку у разі злісного порушення матір’ю вимог режиму відбування покарання.
Недотримання засудженою жінкою вимог режиму утримання не може бути підставою для розлучення її з дитиною, яка може утримуватися в будинку дитини при виправній колонії. Це є порушенням принципів, проголошених Конвенцією про права дитини, а саме статтею 9: «Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини».
Частина перша статті 143 Кримінально-виконавчого кодексу України надає можливість засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця одне тривале побачення (на даний час – щомісяця одне короткострокове побачення та один раз на три місяці – тривале побачення).
Крім того, за постановою начальника колонії засуджені у виховних колоніях мають право одержувати один раз на три місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії (на даний час рішення про надання побачення за межами колонії вирішується начальником виховної колонії).
Внесення змін до статті 143 Кодексу пов’язане з необхідністю узгодження її положень з пунктом 60 розділу J «Розширення кола спілкування неповнолітніх» Правил ООН, що стосуються захисту неповнолітніх, позбавлених волі, згідно з яким кожен неповнолітній повинен мати право на регулярні і часті побачення, в принципі раз на тиждень і не менше разу на місяць, в умовах, що враховують потребу неповнолітнього в усамітненні, контактах і не обмеженому спілкуванні зі своєю сім’єю і захисником.
Окремо ДПтС України звертає увагу на те, що правова норма щодо порядку здійснення засудженими, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, телефонних дзвінків залишається незмінною.
Даний Закон набуває чинності з 1 січня 2014 року.
Вчера уебку и донецкому позорному сепаратисту Грищенко занесли бабло, собранное с работников КВИ с премий. Хочется спросить у Очковских и Погамнюков почему у одних работников голая зарплата, а другие получают заоблачные премии? Почему управленческие гниды и бездельники меньше 5000 гривен не получают, а мы сводим концы с концами еле-еле? Когда кончится в Черкассах беспредел? Где люстрация?
знание свету:луганчане-житомиряне вы как всегда не оригинальны,куда будите бежать после Житомира?
Калашников хватит срать на ветке, это уже начинает надоедать. Заглянул на Луганскую ветку ОРД пока был там калаш такое же сраньё было — сейчас все спокойно и тихо, все серуны и ссыкуны сбежали в другие областя учить как надо работать.
Управління ДПтС України в Старобільській області оголошує конкурс на заміщення вакантної посади державного службовця, головного спеціаліста – юрисконсульта управління. (Олейников у тебя что закончились кадры? Устрой кого то из ИК-23. И вообще в стране нет денег, зачем держать дармоедов управления со штатом больше штата единственного в подчинении СИЗО — отдать в подчинение Харькова).
Вимоги до кандидата: громадянство України, ЛНР, ДНР, повна вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста за напрямком підготовки право (правознавство). Стаж роботи за фахом не менше 3 роки (или отсидки).
Заявки на участь у конкурсі приймаються протягом 30 днів з моменту опублікування оголошення, за адресою: м. Старобільськ, вул. Кірова,65, тел. 0501628449.
Председатель Государственной пенитенциарной службы Украины Владимир Палагнюк в интервью РБК-Украина рассказал об отказе МВД эвакуировать осужденных из колоний на Донбассе, об инициативах по мобилизации заключенных в армию, о новом руководителе Лукьяновского СИЗО, а также о намерении отстроить это СИЗО заново.
РБК-Украина: Какова сейчас ситуация в пенитенциарных учреждениях в Донецкой и Луганской областях? Сколько таких заведений находится вообще в Донецкой и Луганской областях и сколько на оккупированных территориях?
Владимир Палагнюк: Всего в Донецкой области у нас было 20 учреждений исполнения наказаний и следственных изоляторов, 14 из которых сейчас находятся на не подконтрольных украинским властям территориях. В Луганской области было 16 таких учреждений, из которых 15 теперь контролируются боевиками и вооруженными группировками. То есть сейчас утрачен контроль над 29 исправительными заведениями на Донбассе.
РБК-Украина: Расскажите, пожалуйста, какова ситуация в Чернухинской исправительной колонии №23 и в Енакиевской исправительной колонии №52?
Владимир Палагнюк: Еще несколько дней назад мы надеялись удержать контроль над этими учреждениями. Самая тяжелая ситуация была в Чернухинской колонии № 23. Учреждение почти уничтожено. Это результат почти трехмесячных обстрелов этого учреждения. В начале месяца из колонии более 370 осужденных разбежались, спасаясь от смерти во время очередных боевых действий, которые шли в поселке. Затем 140 человек вернулось. Они находились в бомбоубежище на территории учреждения. Также там укрылось около 150 местных жителей. Сейчас есть сложности с продуктами питания, ведь мы в течение последних нескольких недель не могли их туда доставить.
Также проблемной была и исправительная колония №52 в Енакиево, где содержатся осужденные к пожизненному лишению свободы. Из-за обстрелов боевиков были значительно повреждены здания учреждения, один осужденный погиб, еще один получил значительные ранения. Но, учитывая месторасположение, в эту колонию, в отличие от Чернухинской, была возможность подвезти и продукты питания, и медикаменты.
Определенные проблемы были и в Комиссаровской исправительной колонии № 22. Поэтому именно по этим трем учреждениям шла речь по поводу первоочередной эвакуации.
В настоящее время, по имеющейся информации, представителями незаконных вооруженных формирований в Донецкой и Луганской областях осуществляется силовой захват органов и учреждений, находящихся в подчинении соответствующих территориальных органов ГПТС Украины, и происходит отстранение от выполнения обязанностей их работников.
РБК-Украина: Как вообще проходит эвакуация из пенитенциарных учреждений, которые находятся в зоне боевых действий?
Владимир Палагнюк: В начале ноября 2014 г. нами был поднят вопрос об эвакуации указанных трех исправительных учреждений. Были проведены соответствующие межведомственные совещания, ряд встреч. И еще 28 ноября 2014 г. мы были готовы к эвакуации. Но в последнюю минуту Министерство внутренних дел, на которое возложены функции конвоирования осужденных и заключенных, отказалось проводить такие мероприятия. Их можно понять, поскольку никто не давал гарантию безопасности их личного состава и самих осужденных. Поэтому эвакуация была приостановлена.
На протяжении нескольких месяцев мы принимаем все меры для эвакуации осужденных в другие учреждения, где более безопасно. После подписания минских договоренностей мы ждали хоть каких-то гарантий от боевиков о создании безопасного коридора, и при таких обстоятельствах мы безотлагательно эвакуировали бы всех осужденных. У нас все было готово для этого. Но, к сожалению, не все зависит от нас. Пока мы получаем только угрозы от боевиков, что при попытке эвакуации осужденных они разбомбят колонну. Так рисковать человеческими жизнями мы не можем.
Кроме этого, я неоднократно обращался к представителям следственных органов по применению в отношении лиц, взятых под стражу, находящихся в районах проведения антитеррористической операции, других видов мер пресечения, чем содержание под стражей. Например, меру пресечения с ареста можно заменить на подписку о невыезде, взятие на поруки, под домашний арест и т.д.
К сожалению, правозащитные организации, которые в последнее время много критикуют власть за бездействие в решении этого вопроса, не присоединились к нашим инициативам. Только Ольга Богомолец, народный депутат, много нам помогает в обеспечении таких учреждений медикаментами, доставкой продуктов питания.
А для осуществления перемещения осужденных необходимо взаимодействие многих министерств и ведомств. Плюс надо учитывать ситуацию в районах дислокации этих учреждений. Она изменяется чуть ли не ежедневно.
РБК-Украина: Не планируются ли изменения законодательства в части возможности мобилизации заключенных?
Владимир Палагнюк: Есть достаточно много устных и письменных обращений от осужденных, которые хотят пойти и защищать родину. Но сегодня законодательство это не предусматривает. В перечне участников АТО нет такой категории лиц, как добровольцы из числа осужденных.
Мы проявили инициативу и подготовили предложения относительно применения акта амнистии для отдельных категорий осужденных, которые изъявили желание принять участие в антитеррористической операции. Сейчас наши предложения находятся на рассмотрении в Министерстве юстиции.
В последнее время распространяются слухи, что якобы составляются списки для так называемых “штрафных батальонов”. Но это не соответствует действительности. Никто никого никуда не направляет. Вообще, вопрос возможности мобилизации осужденных сейчас не рассматривается. В этом нет пока необходимости.
РБК-Украина: Есть проблемы с личным составом пенитенциарных учреждений, которые находятся в зоне АТО? Нет ли массовых увольнений или переводов?
Владимир Палагнюк: Кадровой проблемы в подконтрольных нам учреждениях нет. Сейчас в Донецкой области на подконтрольной нам территории работает почти тысяча наших сотрудников, в Луганской — до 500 работников. Этого количества полностью достаточно для обеспечения деятельности исправительных учреждений.
Из органов ГПтС в Донецкой и Луганской областях было уволено примерно 6,5 тыс. сотрудников, которые не пожелали продолжить службу в органах и учреждениях на подконтрольной украинской власти территории. Часть персонала была переведена в другие области. Практически наши сотрудники с востока разъехались по всей Украине.
РБК-Украина: Сколько работников ГПтС пострадали за время проведения АТО на Донбассе? Есть ли сейчас сотрудники ГПтС в плену у боевиков?
Владимир Палагнюк: За время проведения АТО погибли трое наших работников. В частности, один наш офицер был убит на блокпосте, когда возвращался со службы домой, и двое погибли во время обстрелов в своих квартирах. То есть не во время выполнения служебных обязанностей.
Но были массовые пытки, издевательства над нашими работниками. Примерно 70% сотрудников на Донбассе подверглись нападениям, избиениям со стороны боевиков. Были даже случаи, когда осужденные прятали работников учреждений от боевиков.
РБК-Украина: Какую продукцию могут производить предприятия ГПтС для нужд военнослужащих в зоне АТО? Поступают ли госзаказы на такую продукцию?
Владимир Палагнюк: Когда меня назначили на должность руководителя ГПтС Украины, одним из первых вопросов, который я поднял, было получение прямых государственных заказов, поскольку мы имеем производственные возможности для изготовления многих видов продукции, в том числе и для нужд Министерства обороны, Национальной гвардии, Министерства внутренних дел. Только в прошлом году мы изготовили и передали продукции военного назначения на общую сумму почти 60 млн грн. В частности, это и форменная одежда, обувь, белье, секции ограждения, защитные экраны, устройства для разминирования местности, буржуйки, кровати и т.д. Но, к сожалению, это поставлялось преимущественно через посреднические коммерческие фирмы.
В этом году ситуация улучшилась. Мы уже получили прямые государственные заказы на пошив 4 тысяч камуфлированных летних полевых костюмов на сумму более 3,1 млн грн. и ватных матрасов (в количестве 5 тыс. единиц) на общую сумму 705 тыс. грн. Конечно, это очень мало, но это первые шаги. Сейчас нагрузку на производство составляет около 30%. А у нас есть производственные возможности для привлечения к изготовлению необходимой для государства продукции не только осужденными, но и вольнонаемными работниками.
Также хочу отметить, что за время проведения АТО учреждения пенитенциарной службы постоянно бесплатно передают для военнослужащих и тонны продуктов питания, и одежду, и медикаменты. В конце прошлого года передали на передовую 50 буржуек, на минувшей неделе — санитарный автомобиль для воинской части из Львова. И эта работа продолжается.
РБК-Украина: Какие проблемы в Киевском СИЗО? Уже более месяца заведение находится без руководителя. Почему?
Владимир Палагнюк: Я начал работу в этой должности с решения проблем Киевского СИЗО. Конечно, есть желание, чтобы столичное СИЗО было образцовым. Но пока что это далеко не так.
Больше месяца назад мной был отстранен начальник этого СИЗО в связи с побегом осужденного Авдакова. Материалы служебного расследования по этому поводу направлены в Генеральную прокуратуру, потому что все виновные должны быть наказаны.
Проблем в Киевском СИЗО очень много. В первую очередь, есть кадровая проблема. Но кадрового “голода” нет. К сожалению, эта проблема не решается за один день или одним решением. Сейчас на должность начальника учреждения подобрана кандидатура. Это молодой человек с опытом работы в системе. Имею надежду, что он будет подбирать команду, которая будет ориентирована на успех и достижение сдвигов. Соответственно, сейчас эти предложения поданы на согласование в Минюст.
Кроме того, Киевское СИЗО требует неотложного ремонта. Большинство помещений очень старые. Косметическим ремонтом уже не обойтись. Но сейчас средств на это нет. Конечно же, лучший выход — строительство нового изолятора.
РБК-Украина: Вы ставите вопрос строительства нового СИЗО?
Владимир Палагнюк: Да, такие инициативы есть. Наши польские коллеги и друзья согласились бесплатно предоставить нам проектную документацию для строительства нового СИЗО. Потому что средств для разработки проекта у нас нет. Хочу отметить, что есть некоторые народные депутаты, которые проявляют готовность при наличии проектной документации помочь в строительстве нового изолятора.
РБК-Украина: Кто именно изъявил такое желание?
Владимир Палагнюк: Это народные депутаты из фракций “Блок Петра Порошенко”, “Народный фронт” и Радикальной партии.
РБК-Украина: Сейчас проходит оптимизация работы Министерства юстиции. Коснется ли такая оптимизация ГПтС?
Владимир Палагнюк: Согласно законодательству, количество персонала ведомства было “привязано” к количеству осужденных. Это несколько неправильно. Мы внесли свои предложения относительно изменений в законодательство в этой части, чтобы штатная численность личного состава ГПтС была фиксированная. Мы “привязались” к учреждениям, а не к количеству осужденных. Сейчас эти предложения прорабатываются профильными ведомствами. В ближайшее время они будут поданы в Верховную Раду.
Насчет оптимизации, то в течение последнего месяца мы сократили численность персонала на 6 тыс. работников. Сократили до той численности, которая предусмотрена в соответствии с нашими предложениями изменений в законодательство. ГПтС никак не пострадает от такого кадрового решения, угрозы для деятельности органов и учреждений от такого освобождения нет.
На перспективу, учитывая сокращение численности осужденных и возможности перепрофилирования учреждений, изучаем также вопрос сокращения управленческого аппарата. Речь идет о сфере, где в подчинении самостоятельных отделов и управлений находится по одному, два или три учреждения. Поэтому, возможно, мы их объединим и создадим несколько межрегиональных управлений.
http://www.rbc.ua/rus/interview/accidents/vladimir-palagnyuk-est-mn ogo-obrashcheniy-ot-osuzhdennyh—25022015145000
24 лютого 2015 року, з метою запобігання та припинення дій, що дезорганізують роботу установи, своєчасного припинення протиправних дій терористичної спрямованості та перевірки готовності дій персоналу при надзвичайних обставинах, в Харківській виправній колонії облуправління ДПтС України (№43) було проведено тренування за сигналом «БУРЯ-5» (напад на вартове приміщення).
Під час тренування відпрацьовувались такі питання, як виклик варти «За зброю», подача сигналу «Напад!», оцiнка обставин i прийняття рішення з органiзацiї оборони установи тощо.
При підбитті підсумків тренувань було визначено, що персонал установи готовий до рішучих дій при виникненні будь-яких надзвичайних обставин.
(ЧЕРВОНОПАРТИЗАНСКАЯ ИК-68, КОМИСАРОВСКАЯ ИК-22, ЧЕРНУХИНСКАЯ ИК-23 — НА ОТЛИЧНО ЗНАЛИ ЭТИ ДЕЙСТВИЯ НО ЭТИ КОЛОНИИ РАССТРЕЛЯЛИ ИЗ ТАНКОВ И АРТИЛЕРИИ ИХ БОЛЬШЕ НЕТУ) ДАЙ БОГ ВАМ ПАЦАНЫ ЧТОБЫ У ВАС ЭТО ВСЁ ОСТАЛОСЬ НА УРОВНЕ ТРЕНИРОВОК!!!!!!!!!!!
Про запобігання корупції
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056)
{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 77-VIII від 28.12.2014}
Цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
антикорупційна експертиза — діяльність із виявлення в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів положень, які самостійно чи у поєднанні з іншими нормами можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень або правопорушень, пов’язаних з корупцією;
пряме підпорядкування — відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням;
близькі особи — особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також — незалежно від зазначених умов — чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта;
корупційне правопорушення — діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
корупція — використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;
неправомірна вигода — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав;
потенційний конфлікт інтересів — наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
подарунок — грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової;
правопорушення, пов’язане з корупцією — діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
приватний інтерес — будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів — суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
суб’єкти декларування — особи, зазначені у пункті 1, підпункті “а” пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону;
члени сім’ї — особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
виборні особи — Президент України, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Стаття 2. Законодавство у сфері запобігання корупції
Відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 3. Суб’єкти, на яких поширюється дія цього Закону
Суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є:
1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;
ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);
д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;
є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;
2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:
а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті;
б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи, визначені законом);
3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та перебувають з підприємствами, установами, організаціями в трудових відносинах, — у випадках, передбачених цим Законом.