«Гроші пішли за пацієнтом», і це створило нові реалії для державних та комунальних медзакладів. Старі підходи були зруйновані, а нові — лише формуються та впроваджуються. Такі кардинальні зміни рідко відбуваються спокійно і без конфліктів.

Про те, як медичному закладу вижити і розвиватися в умовах стрімких змін, УНН поговорив з директором КНП «Перинатальний центр міста Києва» Дмитром Говсєєвим.

Контекст

В Україні вже кілька років триває медична реформа. Одним з її етапів стала реформа державних лікарень – формування спроможної мережі, – запущена у 2023 році. Усі державні лікарні розділили на три рівні: загальні лікарні – базова допомога, прості операції, прості хвороби; кластерні лікарні – районні лікарні, які лікують складні захворювання (наприклад, інфаркт чи інсульт); надкластерні лікарні – тут лікарі проводять найскладніші операції та лікують рідкісні захворювання. Щоб система запрацювала, заклади мали об’єднатися. Дві невеликі лікарні у сусідніх громадах зливалися в одну, потужнішу. Окремий кардіологічний центр і «доросла лікарня» — ставали єдиним кластером. Вузькоспеціалізовані заклади найвищого рівня — утворювали надкластерні структури із власними науковими центрами.

У розумінні держави така система має сприяти оптимальному розподілу ресурсів та ефективному наданню медичної допомоги.

Київський приклад

Формування спроможної мережі торкнулося і Києва. У межах реформи тут, зокрема, об’єдналися Київський міський пологовий будинок №5 та Перинатальний центр (що був свого часу створений на базі сьомого пологового). Вони утворили медичний кластер третього рівня. Юридичне злиття двох закладів дозволило зосередити найкращих фахівців та найсучасніше обладнання в межах однієї управлінської структури — без дублювання. На чолі п’ятого пологового з 2007 року стояв Дмитро Говсєєв — один із найавторитетніших акушерів-гінекологів країни, який поєднує практичну хірургію, керівництво великим медичним закладом і наукову діяльність. Він і очолив оновлений медичний заклад.

— Дмитре Олександровичу, після об’єднання п’ятого пологового і Перинатального центру Ви очолили сформований надкластерний медзаклад. За це Вас звинувачують у рейдерстві та захопленні Перинатального центру, звільненні фахівців.

Скажу дещо різко, але відверто: це — брехня та інформаційна атака з боку окремих груп медичних лобістів, які хочуть нав’язувати свої інтереси та отримувати надприбутки від діяльності Перинатального центру столиці.

Коли стартувала реформа, ми почали отримувати кошти від НСЗУ не за кількість ліжок, а за пролікований випадок — у нас це пологи, операції. Тобто ще до початку повномасштабної війни ми розуміли, що заклади, які менш потужні, просто «не витягнуть» у таких умовах. Конкуренція ставала жорсткішою і серед комунальних закладів. Приватні — це окрема історія, вони вже теж починають працювати з Нацслужбою і стають нашими конкурентами.

Розуміючи, куди йде розвиток медичної галузі, ми бачили, що потрібно створювати потужний центр, який би брав не лише екстрагенітальну патологію, а все, що стосується перинатальної медицини.

Це об’єднання не було примусом чи тиском. Ми абсолютно спокійно — я як керівник п’ятого пологового будинку і пані Вікторія Біла як керівник Перинатального центру — сіли і вирішили, що варто об’єднатися і створити один потужний Перинатальний центр на дві філії. Ми домовилися. До речі, ми знаємо одне одного більш ніж 40 років. Ніяких проблем не було. Я взяв на себе функцію директора, вона залишилася медичним директором (Вікторія Біла і на сьогодні є заступником директора Перинатального центру – ред.).

— А в Міністерстві охорони здоров’я затвердили об’єднання?

Так. І після цього ми залишились єдиним монопрофільним акушерським закладом у Києві. Дуже потужний заклад, дуже велика кількість пологів — нам абсолютно спокійно вистачало того, що ми напрацьовували по Національній службі здоров’я України.

— Щоб забезпечувати заклад?

Абсолютно. І ще й розвиватися.

— Ви сказали, що приватні заклади теж починають створювати вам конкуренцію в отриманні грошей від НСЗУ. Чи загрожує комунальним медзакладам зникнення через конкуренцію з приватними клініками?

Я не вважаю, що комунальна чи державна медицина зникне. Але потреба є — і пропозиція повинна їй відповідати. Сьогодні, на мою думку, пропозиція більша, ніж потреба. І це потрібно вирівняти. Не треба ставитися до цього, як до злочину чи зради.

На сьогодні нам потрібно стільки-то лікарів — і не більше. І реальність така, що пацієнти йдуть за лікарем. І це повинно спонукати лікарів мати достатній професійний авторитет, щоб жінки хотіли народжувати саме з цим акушером-гінекологом. І цілком логічно, що перевага буде в того лікаря, який прийняв 18 пологів, а не в того, хто прийняв одні. У нашій професії це абсолютно нормально.

— Після об’єднання медичний персонал обох установ скорочували?

Перш за все при об’єднанні була умова: медичний персонал не скорочується. Скорочується тільки адміністративний персонал. У кожному закладі була своя бухгалтерія, свій плановий відділ. Коли ми об’єдналися, то скоротили підрозділи, які дублювали функції. І стосувалося виключно адмінпосад.

Що стосується плинності кадрів — вона є завжди. Хтось виходить на пенсію, хтось йде з інших причин. Говорити про те, що у нас був звільнений медичний персонал, — це абсолютно неправда. Усі, хто хотів залишитися і погодився працювати вже не у двох пологових будинках, а в одному, — були прийняті.

— Але працівник Перинатального центру акушер-гінеколог Кирило Венцківський дійсно був звільнений після об’єднання. Навряд лікарні вигідно втрачати лікаря високого рівня?

Дійсно, мав місце робочий конфлікт, який вийшов у публічну площину. Він якраз-таки і виник після об’єднання закладів і, на мою думку, став наслідком недостатньої комунікації. Цим скористалися треті сторони – так звані медичні лобісти, які намагалися використати ситуацію у власних інтересах. Вони й почали підсилювати робочий конфлікт. Але Кирило є онуком мого вчителя – видатного лікаря акушера-гінеколога, професора, заслуженого лікаря України Бориса Михайловича Венцківського, який зробив вагомий внесок у розвиток українського акушерства. Я ставлюся з великою повагою до його родини, але водночас я залишаюся вимогливим до всіх без винятку – незалежно від особистих звʼязків.

— Ходила інформація, що заробітна плата для медперсоналу зменшилася після об’єднання.

Щорічно у нас зарплати лікарів тільки збільшуються. Є ріст зарплат, але не такий, звісно, як нам хотілося, враховуючи інфляцію і постійне здорожчання основних товарів. Як керівник я б хотів, щоб зарплати збільшувалися і медичні працівники були більш зацікавлені роботою. Тут усе залежить від кількості пологів у Перинатальному центрі. Бо єдиним джерелом фінансування є НСЗУ. І, на жаль, зменшення кількості пологів не може забезпечити ріст заробітних плат.

Але можу сказати, що у нас за 2024 рік було 8300 пологів. 2025 рік — уже 7600. На перший квартал 2026 року — уже на 250 пологів менше, ніж за той самий період 2025-го.

— Це на два заклади разом?

На два, тобто ми вже рахуємо як один. І це стосується не тільки нашого закладу. Ось щойно отримали київські цифри — по всіх закладах те саме. За перший квартал 2025 року народилося 5 029 дітей. У цьому році — 4 280. Майже тисяча різниці за квартал. А ми отримуємо гроші від НСЗУ виключно по цьому показнику.

— А зарплата адмінперсоналу, керівництва зростає? 

У закладі зараз працює понад 800 людей. Ми не об’єднали адміністративний персонал, а скоротили його. Людям, які залишилися, ми не можемо платити стільки ж, скільки платили раніше, коли роботи було вдвічі менше. Відповідно, зарплата у них стала більшою. Людей стало менше, зарплата стала вищою — тому що вони забезпечують більший обсяг адміністративної функції.

Коли працюєш лікарем, здається, що найголовніше — лікувати. Але я завжди кажу: коли ти простягаєш руку в операційній, у цю руку треба щось покласти — скальпель, тампон, зажим, ліки. Їх треба купити, доставити, донести до пацієнта. Тільки комплексний підхід дозволяє це все робити.

Маємо заощаджувати кожну копійку. Час такий. І ми переглянули, наприклад, те, як забезпечувався ремонт та обслуговування обладнання у Перинатальному центрі до об’єднання: тепер оплата по факту надання послуг, а не за те, що колись можливо послуга спеціаліста з ремонту знадобиться. У п’ятому пологовому так було і раніше.

— Скільки коштують пологи у вашому закладі, і що потрібно мати з собою?

Національна служба здоров’я заклала певну суму — вона не досягає 20 тисяч гривень за нормальні пологи, будь-яким шляхом — кесаревим розтином чи природним.

І загалом, на ту кількість пологів, які ми приймаємо у Перинатальному центрі, то сума виходить немала. Достатня. З нею можна працювати. І ще важливо, щоб не було подвійної плати – є програма медичних гарантій, і тим, хто під неї потрапляє, держава покриває пологи. Усе. Більше нічого не треба платити додатково. Тим більше неофіційно. Я категорично проти цих неофіційних платежів, якихось внесків і тому подібного. Але лікарі хочуть заробляти — це абсолютно нормально. І тому у нас запроваджено систему платних послуг. Нею можуть скористатися ті, хто не потрапляє під систему медичних гарантій, або ж якщо людина хоче отримати додаткові послуги.

Ми створили систему персонального супроводу пацієнта. Як це працює? Пацієнт приходить і каже: я хочу лікаря такого-то. Якщо до лікаря йдуть люди — це добре. Він повинен бути впевнений, що за більшу кількість пологів отримає більшу зарплату. Як би це не було прикро решті. Але це чесно — він заробив, не вкрав і нікого не обманув.

Вибір лікаря — це не медична послуга. Медична послуга — це надання медичної допомоги. А вибір лікаря або отримання окремих умов перебування — це парамедична послуга, вона повинна оподатковуватися. І ми можемо брати за це гроші офіційно. Це прописано у нас в положеннях. І лікар захищений, і жінка офіційно отримує послугу, за яку вона сплатила. І вона отримує акти виконаних робіт, як би це дивно не звучало — прийняти пологи і видати акт — але це — робота, це — послуга.

— І це стимулює лікарів?

У мене є лікарі, які протягом місяця надають такі додаткові послуги 18 пацієнтам. Це абсолютно нормально. Офіційно така комплексна послуга включає лікаря, акушерку, дитяче відділення, анестезіолога за потреби. Певний відсоток іде по різних відділеннях. Усе працює.

На сьогодні у нас платні послуги за двома напрямами: індивідуальний супровід і окремі умови перебування – тобто окрема покращена палата, де породілля може перебувати з чоловіком. Але ще раз підкреслю: звичайні пологи — навіть зі знеболенням чи якщо хочете з перебуванням чоловіка — не потребують додаткової оплати.

— А благодійні внески роблять?

Зараз уже немає такого. Колись було. Але я завжди хотів уникнути цієї обов’язкової необов’язковості. І якщо такі факти, не дай Боже, матимуть місце, то я прошу повідомляти мені про них особисто, навіть через мої сторінки в соціальних мережах.

— І ви здавали в оренду приміщення?

Так, у нас були вільні приміщення, і ми здавали в оренду. Законом це не заборонено. У п’ятому пологовому будинку з 2012 року орендувала (одне з приміщень — ред.) приватна фірма «НДІ Життя». Вона займалася лабораторною діагностикою, супроводом вагітності. По суті — конкуренти під боком. Після виявилося, що вони здали орендовану територію у суборенду. І виявилося, що ось цей суборендар – «Медлайф Плюс». А прив’язали її до нас, хоча прямий договір був у нас з «НДІ Життя».

Коли почалася вся ця історія, почали прив’язувати діяльність суборендатора до нас, то я сказав, що нам немає сенсу продовжувати їхню роботу на нашій території. Вони спокійно, без скандалу, зібрались і пішли.

Але зрозумійте: так, договір укладався на певних умовах, але я не можу втручатися у фінансову політику орендаря чи контролювати, за що конкретно вони беруть гроші. За умовами договору вони мають проводити діяльність медичного спрямування, а скільки вони за це беруть коштів, як вони їх розподіляють – це не моя справа, адже це приватна фірма, до якої ні я, ні пологовий не маємо стосунку.

— Але ця оренда стала предметом прискіпливої уваги з боку комісії Київради, яку очолює Марина Порошенко. Була перевірка…

Прийшли представники комісії. Намагалися знайти, де знаходиться «НДІ Життя», а на той час вони вже виїхали.

— І договір уже був розірваний?

Абсолютно. Співробітники наші показали, де була ця фірма. Але її вже там не було.

— Після цього Порошенко закликала МОЗ відсторонити Вас від посади на час фінансового моніторингу. Вас відсторонили?

Перш за все, відсторонює від посади Департамент охорони здоров’я КМДА. Він не знайшов юридичних підстав для реалізації цього.

— А фінансовий моніторинг уже почався?

Очікуємо. Ми в плані є. Але мене дивує прагнення до цього мене відсторонити від посади – моніторинг же мені питання має задавати, а мене не буде на роботі на час його проведення у разі відсторонення. Я логіки не розумію. І департамент не підтримав відсторонення на час перевірки. Наразі, на час роботи комісії, я написав заяву на відпустку, щоб не створювати конфліктної ситуації, проте готовий у будь-який момент включитися і надати всі необхідні роз’яснення.

— Але вся ця ситуація довкола Вашої персони, критика Ваших дій, яка розгорнулася у ЗМІ, – як вона вплинула на роботу Центру?

Кількість пологів – я називав вам цифри… Ось як вплинуло…

Але я не можу мовчати, коли мене починають поливати брудом. Так, це поглибило конфлікт. Це непродуктивний шлях, я зрозумів, що все йде не туди, і розкол у колективі виник. Але були зроблені певні висновки, у тому числі й дисциплінарні. Уже певний час пройшов, і ми працюємо далі.

— Ви зараз про Кирила Венцківського теж говорите?

Так. Ми з Кирилом зустрілися, усе обговорили, і ми абсолютно спокійно співпрацюємо. І рішення повернутися – це не тиск чийсь, це — результат нашої з ним комунікації, порозуміння. Навпаки, тиск тих, хто намагався використати певні непорозуміння, і став причиною ситуації, яку розкрутили і винесли у ЗМІ.

Я зрозумів, що були певні особи від самого початку, які вважали Перинатальний центр на вулиці Предславинській своєю вотчиною. Я їх не задовольняв, бо з самого початку сказав: ніяких неофіційних заробітків, ніяких потоків, ніякого придбання обладнання незрозумілим шляхом. Вони зрозуміли, що треба мене прибрати, щоб повернутися на свої теплі місця.

І вони, звісно, цього ніхто прямо не визнає, але почали цю брудну боротьбу. І вони не припиняють напади. Це певні лобісти, які намагаються зруйнувати систему, яку ми намагаємося будувати.

— А плюс до скандалів додалася одна з найважчих українських зим. Як її пережив Перинатальний центр?

Ще до повномасштабного вторгнення нам зробили пропозицію поставити пелетну котельню, незалежну від централізованого теплопостачання. Воно ще й дешевше.

Сьогодні ми, мабуть, єдиний пологовий будинок, який може повністю автономно існувати. Власна котельня. Власна свердловина — вода є завжди, навіть коли нічого немає. Запаси води. Харчоблок, який працює без зовнішнього енергопостачання. Генератори на кожній філії. Таких лікарень у Києві, які повністю можуть бути автономними, — лише шість.

— Давайте поговоримо про медичний аспект роботи. Жінки все частіше обирають кесарів розтин свідомо. Як Ви до цього ставитеся?

Нині все більше жінок хочуть народжувати шляхом кесаревого розтину. Наприклад, приходить жінка і каже: «Лікарю, я вас обрала, зробіть мені обов’язково кесарів розтин. Я не хочу болю». Лікар, якого обрали, шукає медичні для цього показання, яких, може, і немає. І в таких ситуаціях головне — пояснити жінці про всі можливі наслідки, щоб, обираючи такий шлях народження, вона усвідомлено розуміла всі можливі наслідки.

Для жінки що головне? Дитина і щоб ніхто не бачив шрам. А шрам на матці залишається. А є другі пологи, є треті. І, на жаль, зараз є така патологія — врощення плаценти. Це серйозна патологія, яка врешті може спричинити необхідність видалення матки. Коли я навчався, такого майже не було. Раніше лише 9% пологів були за допомогою кесаревого розтину. І нас за це не хвалили. Нині це 30% пологів. І буде більше. І не лише тому, що жінки хочуть, а й через те, що перелік показань розширили. І по першому рубцю вже рідко хто з лікарів йде на природні пологи. І це провокує розвиток патології, про які я вже казав.

Акушерство — це спеціальність із найбільш непередбачуваною кровотечею. Дуже швидкою і дуже потужною. За хвилину можна втратити літр крові. Якщо лікар не опанував спеціальність досконало — він просто може втратити жінку. Але ми розробили власну авторську методику збереження матки. Вона передбачає проведення органозберігаючої операції, надскладне оперативне втручання у пацієнтки з високим акушерським ризиком. Завдяки їй є можливість зберегти жінці матку та її репродуктивний потенціал.

Оперуємо таких пацієнток кожен тиждень. Так, бувають ситуації, де ми вже не можемо нічого зробити і зберегти орган… Я вважаю, що методика унікальна. І її потрібно передавати наступним поколінням, адже вона може допомогти великій кількості жінок.

А для лікаря важливо не заважати природі. Пологи — це природний процес. І завдання лікаря, у першу чергу, побачити вчасно патологію і втрутитися, а не заважати і не підганяти процес під якісь зручності.

Унікальна операція зі збереженням матки при передлежанні та врощенні плаценти

— Як Ви ставитеся до домашніх пологів?

Моя позиція: домашні пологи — у межах пологового будинку. Ми ці умови створили — ще в п’ятому пологовому будинку проходило близько 500 пологів на рік у такому форматі. Ми створили в стінах пологового будинку повністю комфортні умови — з ваннами гідромасажними, без гінекологічних крісел. Жінки народжували так, як їм було зручно. На підлозі, на стільчику — як хотіли. Звісно, ми не можемо відійти від наших протоколів, і ми повинні убезпечити жінку від ускладнень. Але ми готові створити умови, які жінці будуть комфортнішими: вона перебуває у тій позі, яка їй зручніша, чи, наприклад, перебуває у ванній, де дещо зменшуються больові відчуття від переймів. Ці пологи можуть бути дещо довшими, але жінка відчуває, що вона керує процесом: вона і дитина.

Жінку потрібно убезпечити, щоб вона не робила це вдома і ще й без медичної допомоги. У свій час це було дуже популярним. І було дуже багато проблем — і з дітьми, і жінки втрачали багато крові, і, на жаль, мали місце і фатальні наслідки.

— Вас звинувачували в толеруванні ранніх пологів у дівчат, це дійсно так — Ви вітаєте ранні пологи?

Ці звинувачення є відвертою маніпуляцією, заснованою на вирваній з контексту цитаті з інтерв’ю. Мова йшла про медичний факт і фізіологічні особливості розвитку організму дівчини, а не про жодну «нормалізацію» ранніх пологів, чи тим більше будь-які неприйнятні явища. Такі випадки трапляються, і ми як лікарі зобовʼязані професійно надавати допомогу та приймати пологи, коли це необхідно. Інтерпретація цих слів як «агітації» — це свідоме перекручування, спрямоване на те, щоб очернити мене. Моя єдина позиція – захист жінок і дотримання етичних і професійних стандартів медицини.

— Який вік, на Вашу думку, оптимальний для народження дитини?

З погляду фізіології — з 20 років. Але і 30 і більше років — нормально. Я не поділяю стандартів, які були раніше, — вікова першороділля. Але тоді було нормою, що жінці, яка народила в 25 років, ми вже мусили це вказувати. Так, з віком зростає ризик певних генетичних аномалій. Але ми ж маємо можливість провести тестування — є генетичний скринінг, є можливість повністю відновити хромосомну історію плоду… Технології вже зовсім інші.

— А яка найстарша породілля була у Вашій практиці?

62 роки.

— А як впливає на вагітних постійний стрес від повномасштабної війни? Можливо, зросла кількість передчасно народжених?

Можливо, моя відповідь вас здивує, але на самому початку повномасштабної війни кількість передчасних пологів зменшилася. Організм жінки ніби мобілізувався, згуртувався. Ми з колегами навіть це обговорювали. Але зараз все повернулося, і кількість передчасних пологів така, як була до початку повномасштабної війни.

— Дмитре Олександровичу, дякуємо Вам. І наостанок: кого більше народжується в 2026 році — хлопчиків чи дівчаток?

Першою у 2026 році народилася дівчинка. А кого більше? Знаєте — народжуються діти, і це життя, це важливо. Ми інформаційний рядок пустили на центральних входах до відділень — скільки сьогодні народилося хлопчиків і дівчаток — і всі в захопленні, бо це найбільш життєствердна інформація, яка тільки може бути.

Медична реформа в Україні — це не лише зміна принципів фінансування закладів, а й конкуренція за пацієнта, пов’язана з необхідністю постійного підвищення рівня якості послуг. Так аналізує реформу директор Перинатального центру Києва, лікар акушер-гінеколог вищої категорії, доктор медичних наук Дмитро Говсєєв. Про те, як за таких умов функціонує та розвивається Перинатальний центр, утворений у столиці на базі двох потужних медзакладів, він розповів в інтерв’ю УНН.

В Україні вже кілька років триває медична реформа. Одним з її етапів стало формування спроможної мережі, яка спричинила зміну ландшафту медичної мережі. Перший же етап стосувався зміни логіки фінансування медичних послуг — «гроші пішли за пацієнтом».

«Коли стартувала реформа, ми почали отримувати кошти від НСЗУ не за кількість ліжок, а за пролікований випадок — у нас це пологи, операції. Тобто ще до початку повномасштабної війни ми розуміли, що заклади, які менш потужні, просто «не витягнуть» у таких умовах. Конкуренція ставала жорсткішою і серед комунальних закладів. Приватні — це окрема історія, вони вже теж починають працювати з Нацслужбою і стають нашими конкурентами.

Розуміючи, куди йде розвиток медичної галузі, ми бачили, що потрібно створювати потужний центр, який би брав не лише екстрагенітальну патологію (основний профіль 5-го пологового, який увійшов до об’єднаного Перинатального центру — ред.), а все, що стосується перинатальної медицини», — розповів Дмитро Говсєєв.

Тоді він, як керівник 5-го пологового столиці, та тодішня керівниця Перинатального центру, дійшли згоди про утворення об’єднаного закладу. Очолив його Дмитро Говсєєв, а Вікторія Біла, яка раніше керувала Перинатальним центром, у новоствореному закладі посіла посаду заступника директора.

«Це об’єднання не було примусом чи тиском», — наголошує Говсєєв.

Об’єднання було офіційно затверджене, і у столиці утворився потужний монопрофільний акушерський заклад — єдиний у своєму роді та найбільший в Україні.

«Дуже потужний заклад, дуже велика кількість пологів — нам абсолютно спокійно вистачало того, що ми напрацьовували по Національній службі здоров’я України», — каже Говсєєв.

НСЗУ повністю покриває пологи (природним шляхом чи через кесарів розтин) за програмою медичних гарантій. Сума не досягає 20 тисяч гривень, але пацієнткам, які потрапляють під дію медгарантій, не потрібно нічого сплачувати додатково.

Але наразі рівень народжуваності знижується, а отже і скорочується кількість пологів, а разом з тим і фінансування. Та попри це, як пояснює Говсєєв, зарплати лікарів Перинатального центру щороку збільшуються.

«Щорічно у нас зарплати лікарів тільки збільшуються. Є ріст зарплат, але не такий, звісно, як нам хотілося, враховуючи інфляцію і постійне здорожчання основних товарів. Як керівник я б хотів, щоб зарплати збільшувалися і медичні працівники були більш зацікавлені роботою. Тут усе залежить від кількості пологів у Перинатальному центрі. Бо єдиним джерелом фінансування є НСЗУ. І, на жаль, зменшення кількості пологів не може забезпечити ріст заробітних плат», — каже керівник Перинатального центру.

За таких умов утримання висококласних спеціалістів стає не просто підтвердженням статусу закладу, а умовою його виживання.

«І реальність така, що пацієнти йдуть за лікарем. І це повинно спонукати лікарів мати достатній професійний авторитет, щоб жінки хотіли народжувати саме з цим акушером-гінекологом. І цілком логічно, що перевага буде в того лікаря, який прийняв 18 пологів, а не в того, хто прийняв одні. У нашій професії це абсолютно нормально», — пояснює Дмитро Говсєєв.

Директор Перинатального центру розповів, що у закладі офіційно були запроваджені платні послуги. Це дає можливість не лише надавати їх тим, хто не потрапляє під дію медичних гарантій, чи тим породіллям, які хочуть отримати, наприклад, персональний супровід конкретного лікаря, а й стимулювати та заохочувати самих медпрацівників.

«На сьогодні у нас платні послуги за двома напрямами: індивідуальний супровід і окремі умови перебування – тобто окрема покращена палата, де породілля може перебувати з чоловіком. Але ще раз підкреслю: звичайні пологи — навіть зі знеболенням чи якщо хочете з перебуванням чоловіка — не потребують додаткової оплати», — пояснив Говсєєв.